Ми всі діти українські,

Український славний рід

Дбаймо щоб про нас, маленьких,

Добра слава йшла у світі.

Дбаймо, щоб той скарб любови,

Що нам Бог в серця вселив,

Рідну землю й рідний нарід

Прикрасив і збагатив.

Минули дні і роки пролетіли,

А дня того забуть ніхто не міг.

Тут навіть сосни з горя посивіли,

Було колись — в Україні
Ревіли гармати;
Було колись — запорожці
Вміли панувати.
Панували, добували
І славу, і волю;

Існує книг багато на землі.

Вони цікаві, мудрі, гарні.

Та кожен з нас, дорослий чи малий,

Всяк казочку читати полюбляє.